Одну секунду
Что-то сучилось. Попробуйте еще раз.
Лойк смотреть последние обновления за сегодня на .
Дякую Олександру, справжньому герою, який захищає нашу країну на передовій! Його слова, як і слова багатьох моїх знайомих військових, дають сил продовжувати робити свою справу! ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Банк «Я починаю бій, тут на передовій і від очей родини міцно зачиняю біль! Та залишаю тил! Тобі залишаю тил! Щоб зміг відкрити очі тим, хто їх давно закрив!» Я починаю бій! Поки рими словом тер, Не знаю хто тепер я: репер чи волонтер! Нехай звикли до попси, та залишились повстанці, І справжнє слово лізе в голови і йде повз танці! Бери перекладай, хіти перелатай, Але кому бабло-повзи з небес, кому перо-літай! Взяли вірші поетів і танцюєте на сцені, Та тільки не охота до них стрибнути під землю! Нехай під домом «мерси», та скажу, зрозумів щоб ти: Коли на ногах «бєрци» не рятують більше «шльопки». Продюсерські проекти дають гроші, та не сенси! І потрапляють в тренди, в хіт-паради, та не в серце! Потапа «волонтерка» у куплеті — то не зрада, А його все шапіто, що роками харкало радіо! Не він у тому винен, якщо тут не шаре панство, А ви, — хто так любили скільки років шароварство! Я починаю бій, тут на передовій і від очей родини міцно зачиняю біль! Та залишаю тил! Тобі залишаю тил! Щоб зміг відкрити очі тим, хто їх давно закрив! Ей, світло померкло на стику століть! Де літо померло, та світ мій стоїть! Кров літрами питиме ворог, що йде, та плитами критиме тільки себе! Йоу! Знову на біт слово бігтиме в ті чисті голови, що не соромлять наш тил! І що би не було, я буду бити як і бив! Відкинувши усі «для чого» і усі «якби»! І хай мистецтво і досі непотріб! Я тим пишу, хто не ховається в шпроти! Де в багатьох совість робить аборти — В вас немов дві душі в тілі або три! Ви зустрічаєте з гумором танки своїми машинами з гуманітарки, я гуманітарій, а тому не тайна, що навіть цей трек для вас гуманітарний! Ведеться бій! Я від очей родини міцно зачиняю біль! Та залишаю тил! Тобі залишаю тил! Щоб зміг відкрити очі тим, хто їх давно закрив! Я починаю бій, тут на передовій і від очей родини міцно зачиняю біль! Та залишаю тил! Тобі залишаю тил! Щоб зміг відкрити очі тим, хто їх давно закрив! Взяв силу духа і жирний біток, І залишився собою, там, де Сука-війна мутує в АТО, Слово і куля — єдиний тандем! Знову не влізу у корпоратив! Вийду за рамки, як море Моне! Чув, що кричали мені «догори», Та не гору мали на увазі — мене! І я горю! Хай загубив пера свої із відірваних крил! Так, я віддав себе, неначе Крим! Та поверну себе, неначе Крим! Лєпсами, сука, мене не вини! Я посилав його ще до війни! І наплювати, що ти не повірив! Та муза моя не повія! Жюрі! Я пам’ятаю: сказали три «так»! Не талановитий Лоік, а везучий! Та моя мрія, неначе літак, — вона дуже велика, щоб у неї влучили! Краще б сказали мені три «ні»! Музика здохла, неначе в труні! Що залишається? А залишається грати її на одні струні!
До того как он пришел на шоу "Украина мае талант", он попал на "Х-фактор"
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Школа, бійка, недопиті пляшки, нас покликали на вулицю чужі старшаки… Оточили, чую мат, чую сміх, а нас двоє, і нам пофіг на всіх! Серце стукає і ледь не втече, та я відчуваю твоє братнє плече, і хоча доволі страшно посміхаюсь, і так, як учив ти запальничку мій стискає кулак! Як ми бились і стояли тоді, я життя б своє довірив тобі, а ті суки тільки кодлом, за наказом когось, зрозуміли це тоді, коли усе почалось… Та не даром полірували турнік, у крові, але веселі, молоді та дурні, без вини, Боже, ти нас не вини, ми стояли, а лежали вони! Прикривай! Прикривай мене! Най удар цей мене мине! Бо ти брат назавжди мені не по крові, а по війні! Не по роду, а по душі, не як сонце, а як дощі, відчував я твоє плече, з ним і в пеклі не так пече! Лютий, кулі, недопиті пляшки, нас покликали в окопи чужі старшаки… Оточили, чую мат, чую сміх, а нас двоє, і нам пофіг на всіх! Серце стукає і ледь не втече, та я відчуваю твоє братнє плече, і хоча доволі страшно посміхаюсь, і так, як учив ти рукоятку мій стискає кулак! Як ми бились і стояли тоді, так і зараз я життя своє довірив тобі! А ті суки тільки кодлом, за наказом когось, зрозуміли це тоді, коли усе почалось… Знову школа, брате, тільки життя… І душа моя й твоя на шмаття! За своє, Боже, ти нас не вини, будемо стояти, а лежати вони! Прикривай! Прикривай мене! Най снаряд цей мене мине! Бо ти брат назавжди мені не по крові, а по війні! Не по роду, а по душі, не як сонце, а як дощі, відчував я твоє плече, з ним і в пеклі не так пече!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват На всіх музичних майданчиках: 🤍 Текст: Скільки ран, може, не треба! Капітан біля собору, я гачу римами в небо! І прошу нашу свободу! Скільки ран, може, доволі! Капітан біля окопу, я гачу кулями в зло і не віддам нашу свободу! Моя воля, ти не воля — біда, та, — як би не було — я тебе не віддам! Нема Бога, думав, де німа любов і балакуча куля, та як придивився,— Він там! Моя воля, ти не воля — ти бій, до якого ми літаємо на небо, ти біль, до якого ми звикаємо, а тому на біт мої рими, не бійсь, допоможуть тобі! Бо неминуча воля тече в нашій крові! Де дні і ночі в полі — лише вибухи, вір в те, що буде переможений звір, переписаний твір, переповнений стіл… Де бабусі де, і де дідусі, і де діти з онуками до них звідусіль, і там, де будемо сидіти досі усі! Де налитий келих, а не автомат у руці… Моя воля, ти не воля — ти ніч, за якою буде ранок, та допоки темніш, — і допоки ти між, — Богом і Дияволом, убога де моя вела нас ця молитва, як ніж! І я ріжу Його тіло небес і молю допомогти нам в цьому пеклі, і де я спочатку цим заточеним римованим ножем як не хотілося, — ріжу себе! Скільки ран, може, не треба! Капітан біля собору, я гачу римами в небо! І прошу нашу свободу! Скільки ран, може, доволі! Капітан біля окопу, я гачу кулями в зло і не віддам нашу свободу!
Versus Battle скоро в твоем городе! Подробности: 🤍 🤍 🤍 🤍 🤍 🤍 Все права на видеоматериалы баттла VERSUS принадлежат компании cuts and scratches (🤍
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Марширують добровольці у кривавий тан, визволяти Україну із її кайдан! Окупант горить, прапор майорить, хто не вирив яму ще собі то має рить! В землю пада зомбі, скоро виростуть квітки, наші на концерт Кабзона роздають квитки! Закриваю вікна, відкриваю "Заповіт", падає літак рашиста — дяка за політ! Ангел не відступить, шаленіє Сатана! Це наша країна, суки, більше не страна! Зареве Дніпро! Вилізе із берегів! Плюсуємо добро! Мінусуєм ворогів! Тільки з волі Бога вимикається ліхтар нашої душі, а тому ще летить Ікар! Я звертаюсь римами до тебе «руський мір» у нас пломеніють крила, а не рила, зрозумів! Будемо і ми не ми, як будемо німі! Ліпше крики у крові, ніж мовчати у ярмі! Заведемо на світанці наші кулеметні танці, якщо стрінеш українців ти забудеш про спартанців! Марширують добровольці у кривавий тан, визволяти Україну із її кайдан! Окупант горить, прапор майорить, хто не вирив яму ще собі то має рить! Дивиться Шевченко на нас із небесних місць, як його нащадки тут перевіряються на міць! Для кремлівських тих ослів, що моляться на культ, хай не вистачило слів, зато вистачає куль! Скільки вечорів під снарядами і світань… Думав як зайдеш на наші землі стрінемо з вітань? Думав намалюєш зетку і ти Зоро, але тут якщо намалюєш зетку, Рафаель, ти скоро труп! Під крики сирен на електричному стільці, прориваються вірші, мовби Січові Стрільці! Заряджаю своє слово і палю у далечінь, дали прикурить тому кому падлюки дали чин! Кровавим чорним оловом випльовую рядки! Мов картоплини голови закидують в грядки бездушні окупанти, для імперії підкови, до зустрічі в ніде, в нізащо і в ніколи! Марширують добровольці у кривавий тан, визволяти Україну із її кайдан! Окупант горить, прапор майорить, хто не вирив яму ще собі то має рить!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Заправляю свою «Джетту», і їду до тебе, я везу тобі жилети, тільки не спіши до неба! Дочекайся мене, друже, я лечу як можу, знаю, що тобі байдуже, та рятує воля Божа… Знаю, скажеш знову: слухай, не читай моралі… Знаю, я пацан зі слова, знаю, ти пацан зі сталі! Турнікети, тепловізор — все із укриття, я дарю тобі валізу, — ти дариш мені життя. Місце зустрічі — Мерефи, вони десь під Харковом, а снаряди в чистім небі Диявол відхаркував… Не закінчуються війни, а лише бинти… В голову мою, як божевільні, скребуться думки… Чи маєш ти сім’ю… Чи сина… Знаю, маєш пекло… Хай поруч я стою, та мені до тебе далеко… Нерівноцінний після — вийде обмін на Сході: я подарую пісню, а ти мені свободу. Вийде Дніпро із берегів! Стій за добро! Бий ворогів! Прадідів край! Праведний гнів! Музика грай! В пащі вогнів! Київ, Херсон, Харків і Львів, зошит свободи у нас без полів! Пишемо кров’ю історію, вір, вистачить куль, як не вистачить слів! Я не знав, що стану волонтером, та як бачиш американські турнікети викупив за панчі! Аптечки виміняв на рими, спальники на читку! Я із другого виміру, та вчусь доволі швидко! На якісь тактичні окуляри, що конче потрібні, збираємо не зали, не перегляди, а гривні! І час тече, і кров тече, війна — дитина фурій, я не гружу більше віршем, я загружаю фуру! Всі разом розділили фронт, бригади і піхоти, на нуль помножили свій понт і стали до роботи! Відновлюємо нашу славу — Запорізьку Січ! Зомбі це знає і з собою бере власну піч! Несеться моя «Джетта» сходом, як багато інших… Не ми це почали, я згоден, — та ми це закінчим! І я врятую музу, крила підв’яжу і рими, яка дасть тобі сили врятувать країну! Вийде Дніпро із берегів! Стій за добро! Бий ворогів! Прадідів край! Праведний гнів! Музика грай! В пащі вогнів! Київ, Херсон, Харків і Львів, зошит свободи у нас без полів! Пишемо кров’ю історію, вір, вистачить куль, як не вистачить слів!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Ця пісня присвячується Роману, Олександру, В’ячеславу та Івану, військовим снайперам, які мужньо трималися до останнього під Ізюмом. Дякую, що накрили, від вогню ваші крила. Обминіть злу нестриманість, обманіть, що зустрінемось… Оборона села — під Ізюмом, далеченько, та я буду зумом, приближаю відверто і грубо: йде до бою снайперська група… Два снайпери, два на прикриття, чотири зруйнованих життя… В руїнах іде на навалу, щоб Україна своє будувала. Від орків — штурм — 500 солдат! Як сказав би баста — солдаут… У кругу москвічів колись, бо тепер він гучно мовчить… А орда, як пухлина — розцвіла, бій перейшов на вулиці села, і всі відступили, і стихло, не всі, — чотири не встигло… Та стояли вони, не тікали, їм ті орди були замалі… І життя їхні кров’ю стікали, на розхристані груди землі… Вщент оточені тими тваринами, не віддавали уперто своє! І летять їхні кулі між римами нам по серцям, бо у нас вони є! Дякую, що накрили, від вогню ваші крила. Обминіть злу нестриманість, обманіть, що зустрінемось… Оборона села — під Ізюмом, далеченько, та я буду зумом, приближаю відверто і грубо: йде до раю снайперська група… Вже наступного дня наші сили позиції знову відбили! І шукали, як грішники каяття, чотири зруйнованих життя! Один був під завалом після кривавого танку, у гвинтівці лише два набої зосталось, його зупинили лиш танком! Сльози стояли в очах у військових, навіть у тих, хто давно вже за рискою… Другий лежав, а навколо майже півсотні мертвих рашистів… Для чого пишу я усе це? Для звільнених вулиць я стану снайпером, і влучу в серце для того, щоб подвиги їх не забули! Скажеш:«римуєш запізно», ріжеш навіщо дроти… Мене попросив передать це вам в пісні їх побратим. Дякую, що накрили, від вогню ваші крила. Обминіть злу нестриманість, обманіть, що зустрінемось…
Ця війна докорінно змінила життя кожного з нас... Жорстока, кривава, нелюдська боротьба за право бути незалежними. Незламні сини і дочки України нині стоять на захисті Батьківщини, і твердо переконані: «Якщо ворог прийшов відібрати рай, Я його затягну за собою в пекло!" Ми ж благаємо повернутися живими та впевнені у якнайшвидшій перемозі! Роботи виконали студенти Національно університету Полтавської політехніки ім. Ю. Кондратюка спеціальностей «Архітектура та містобудування» та «Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація» Полтавської політехніки Ми обов'язково переможемо! ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Небо на тебе лютує, — не заступи за межу, хай я тебе не врятую, — я тебе не залишу… Сонце заходить за обрій, — не зігріва від дощу, але повтрюю вкотре — я тебе не відпущу… Тільки якщо ти палаєш — Бог помічає свічу, хай ти мене проклинаєш — я тебе перехрещу! Ніч перекреслює слово — не заступи за межу… Вірю побачимось знову — я тебе не залишу! Очі на тата підійме син, є та мета, та відніме сил, є що сказати, — немає слів, плакати час — та немає сліз! Ти поясини йому що і як, тільки після, не тисни, яким був я… Син забився за тебе, мов цуценя, та прошу тебе тільки не зупиняй… Мені час іти та я стою завмер, не дивись так на мене я ще не вмер! Я сказав не «прощай», а «до зустрічі» твоя віра не дасть злу задуть свічі, а тому дивись лише на мене так, мовби не на війну я іду, а так… Тільки лиш по дорозі бездушному зомбі, якщо ти не проти, піджарю танк! Небо на тебе лютує, — не заступи за межу, хай я тебе не врятую, — я тебе не залишу… Сонце заходить за обрій, — не зігріва від дощу, але повтрюю вкотре — я тебе не відпущу… Мила, щоб в теплі твої обійми знов повернутись — в руці обійма. Бог один знає навіщо спускає на голови вільні постійні війни. А може це люди, які рабами по сусідству мовчали, кнути горбами тримали, — сил дали рукам тирану, сину, не загасити рокам ту рану! Тільки до ніжних твоїх долонь згоден склонитися у полон, я б із радістю скинув свій патронташ та Аполлон покидає наш Вавілон… Ти мене тим мене памятай, я прийду із поетом в його куплеті, якщо ворог прийшов відібрати рай, я його затягну за собою в пекло!
#panjshermedia #panjsher INSTAGRAM: 🤍 FACEBOOK: 🤍 TELEGRAM: 🤍 TIKTOK: 🤍 Подпишитесь на канал и не пропустите новое видео.
Украина мае талант 3 Треки: 1 - Dr Dre Feat Eminem - Forgot About Dre 2 - Eminem - the way i am
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Нехай наша любов вийшла на плац, нехай наше кільце тільки чека… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай… Нехай наші серця хоче палач, ми як Боні і Клайд, Герда і Кай… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай… Пам’ятаю, як ховались весною в тіні алей, я б і зараз заховався з тобою, та є але… З автоматом не від того, що немає що поїсти, просто, щоб тебе захищати, не чекаю повістки! Чесно трохи важче, ніж було спочатку, та відступимо навряд чи, як там наші дівчатка? Доки я стою тут, мила, діти будуть вільні, тільки не забудь, що у сім’ї ти сама сильна! Знаю, тобі важче у тилу аніж мені, вибач, що учора не писав, і не дзвонив три дні… Зараз перекусимо трохи і далі по програмі… Тьома вислав свою книгу, про «Газельку» — непогано… Повернусь додому, зафітуємо з ним в студії, накидав в окопі панчі, висилаю слідом! «Автомати тут як гаманці, — рахуємо кулі… Окупанти тут як олівці, — стираєм зі світу!» Нехай наша любов вийшла на плац, нехай наше кільце тільки чека… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай… Нехай наші серця хоче палач, ми як Боні і Клайд, Герда і Кай… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай… Пам’ятаю, як ховались весною в тіні алей, я б і зараз заховався з тобою, та є але… Люди рідні не по роду, а частіше по породі: хтось мовчить, хтось говорить, а хтось бере і робить! Не п’ю хоч тягне… Та все ж таки терпимо… Ти нереальна мама для дітей, тому терпи, ма! Курю багато, мила… Більше, ніж зазвичай… Руки чорніші, ніж дешевий волонтерський чай… Доп’ю його, доб’ю цю смс тобі і сходу іще до сходу сонця піду ближче до Сходу… Хоча куди ще ближче, щоб потрапити в треки, я потрапляю в пекло, поки Тьома в реки… Та не виню його, зриваюсь в пориві агресії, ненавиджу війну, ненавиджу людей і всесвіт! До біса трьохсотих, двохсотих немало… стираю все і залишаю: "Кохаю, смайлик." Нехай наша любов вийшла на плац, нехай наше кільце тільки чека… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай… Нехай наші серця хоче палач, ми як Боні і Клайд, Герда і Кай… Я врятую тебе, тільки не плач… Я кохаю тебе, тільки чекай…
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Не цілуй мене кулями... Не питай мене: «воно як?»... Най гримить тобі мій амінь : де б не була — не була твоя! Не вкривай мене пагорбом, не кради золоті поля, ти й на троні сидів рабом, а я, де б не була, — не була твоя! Сонце сховалось за хмари, забагато зомбі, сука, набоїв замало... Холодно, темно і сиро, нічого проб'ємось, ЗСУ сила… Треба поспати годинку, та як заснути орки в моєму будинку… Окуповане село, незвані гості, Боже, дай мені сили, диявол, дай мені злості… Дай мені лють безлімітну, таку, щоб навіки осліпнуть... І різать свиней не вагаючись… Я вдома, ми разом, я засипаю чи це усе насправді… Тебе бліду бачу, кричу, — мама я уже іду! Прокидаюсь… Від власного крику… Помолитись би… Та не знаю молитви. Не цілуй мене кулями... Не питай мене: «воно як?»... Най гримить тобі мій амінь : де б не була — не була твоя! Не вкривай мене пагорбом, не кради золоті поля, ти й на троні сидів рабом,а я, де б не була, — не була твоя! Холодно… Завтра буде жарко… дивлюсь в землю, в землі корні… Раніше мама просила не знімати шапку, а тепер бронік. Смішно… А завтра буде весело… Відбиваю чуже село… А хтось моє село… Не знаю та маю надію… Саня швидко вирубається, я так не вмію… Мабуть, витримки бракує… Хоть би тато не поліз на кулі… Як ті суки заваляться в двір… Старий точно наламає дрів… Щоб знущались, не дасть того… Він упертий… Люблю його… Боже, зло накажеш коли ти? Помолитись би… Та не знаю молитви. Не цілуй мене кулями... Не питай мене: «воно як?»... Най гримить тобі мій амінь: де б не була — не була твоя! Не вкривай мене пагорбом, не кради золоті поля, ти й на троні сидів рабом, а я, де б не була, — не була твоя! Україна не буде твоя, хуйло, ти, мабуть не розслухав, тобі чулось «хелоу», українець у неволі — це вічні бунти, думаєш від Бога урятує бункер? Знову, ніяк не засну… Зупинить ЗСУ, як зупинить весну — неможливо… Тримайся, мама… Забагато орків, сука, набоїв замало…
Артем Лоік - Найкращі пісні 2022 00:00 Артем Лоік - Крила 03:08 Артем Лоік - Кривавий тан 05:44 Артем Лоік - Сину 08:41 Артем Лоік - Зіркова країна 12:06 Артем Лоік (feat. Абіє) - Молитва 14:56 Артем Лоік (feat. Абіє) - На війні 17:46 Артем Лоік (feat. Абіє) - Не червона рута ○ ○ UA: Дякуємо за перегляд, ви можете переглянути інші наші відео. Ваші лайки та коментарі дуже мотивують нас. Якщо вам подобається наш контент, ми будемо раді, якщо ви підпишетеся! Попереду багато цікавого! EN: Thanks for watching, we look forward to seeing our other videos! Your likes and comments motivate us a lot. If you like our content, we will be glad if you subscribe! There are many interesting things ahead of you! ○ ○ Артем Лоік (Artem Loik): 🤍 🤍 🤍 🤍 Абіє (Abie): 🤍 🤍 ○ ○ Приспів пісні "Крила" (Lyrics): Я не червоний! Я Багряний! Я не римую для партера! І це не рими, це є рани! Та я не Мельник! Я Бандера! Мете снігами моє літо Із батьківщини Симоненка Я до кінця йду, як Теліга! І вірю в крила, як Костенко! Приспів пісні "Кривавий тан" (Lyrics): Марширують добровольці у кривавий тан Визволяти Україну із її кайдан! Окупант горить, прапор майорить Хто не вирив яму ще собі, то має рить! Приспів пісні "Сину" (Lyrics): Ніч несе до твоїх пліч Два вигнутих крила, заточених, як ніж... Лети до мене! Ріж, ці кілометри між Якими пролягла, наша нескінчена ніч Від тебе і до мене... Приспів пісні "Зіркова країна" (Lyrics): "Кто тебя выдумал?", мої предки невидимі Загартовані війнами, окупантом зневільнені Де народ прокидається і німим не прикинувся Де від гучного снаряда Нарешті і я прокинувся! Приспів пісні "Молитва" (Lyrics): Не цілуй мене кулями Не питай мене: "воно як?" Най гримить тобі мій амінь: Де б не була не була твоя! Не вкривай мене пагорбом Не кради золоті поля Ти й на троні сидів рабом, а Я, де б не була, не була твоя! Приспів пісні "На війні" (Lyrics): "Милий, як ти там? Крик мій не має слів Боже, на небесах Може ти осліп! Не вини, я його тобі не віддам! Не мани, його муки тільки мені! Милий, як ти там? На війні!" Приспів пісні "Не червона рута" (Lyrics): Молю дай, дай сили! Молю дай, дай ранок! Молода та сива… Молода та в ранах… Молю дай, дай віри мені! Молю дай, дай дотик… Молода та вільна я! Хай одна — всіх проти! ○ ○ #АртемЛоік #Крила #КривавийТан #Сину #ЗірковаКраїна #Молитва #НаВійні #НеЧервонаРута #featАбіє #АртемЛоікFeatАбіє #StandWithUkraine #StopTheWar #NoWar #Украина #НетВойне #Пісні #ВсеБудеУкраїна #НіВійні #РазомДоПеремоги #Україна #Ukraine #2022 #УкраїнськаПісня #TIKTOK #Tiktoksong #UASong #SongUA #TiktokUA
🤍 - VERSUS SHOP По вопросам рекламы и сотрудничества: versusbattleru🤍gmail.com Ближайшие концерты Галата: Москва - 🤍 Санкт-Петербург - 🤍 🤍 🤍 🤍 🤍
Слухай пісню "Бузина" на усіх музичних майданчиках. Десь там, де лелеки літають по небу Де діти не бачили кляту рекету Десь там Україна, від , батька до сина Розквітне навесні блакитна бузина Дмитро Грибанов - 🤍 Олександр Антоненко - 🤍 Володимир Смірнов - 🤍 Артем Лоік - 🤍 Recording by TATO Music - 🤍
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: «Діти, на те й лихо, щоб з тим лихом битись!» — Так писав той, хто вміє молитись без молитви, світити без світла, жить без тіла, воскреснуть із літер! В болоті зла горланю в рупор свій «Отче наш» крізь очерет! Тече із ран червона рута, а із душі мій чорний реп! І потім цими кольорами — я обгорну своє життя, і римами зашию рани, — хрестом, — таке моє шиття! І понесу в своїх долонях мою країну, як синицю! Найкращих з нас кати хоронять, Боже, скажи, що це все сниться! Орки, мріять досить — морем ніколи не стане ставок, в голові лиш сміття, а не мозок, а тому удома чекає совок! А мене не водою хрестили, тільки словом, а тому із тилу дістаю свою риму остилу — так, немов би осколок із тіла! І те темне болото нас не зупинить, я впевнений, що б не було там, наша доля така, що по венам тече генетично не кров, а спротив! «Діти, на те й лихо, щоб з тим лихом битись!» — Так писав той, хто вміє молитись без молитви, світити без світла, жить без тіла, воскреснуть із літер! І я вірю, що темінь ота мине, брате, тримаю тебе так, як ти мене своїм словом, що тихо не промайне повз, а зігріє тебе своїм променем! Я молюся за тебе як вмію, нехай крила підбиті у мрії, хай удача тримає тебе на руках, немов сина тримала Марія! Повертайся живим з побратимами, вип’ємо, помовчимо і потому розпочнемо життя… Та до того сам Бог знає скільки снарядів до дому! Так, росія — в’язниця, та ніхто не втече, як в кіно з Шоушенка, Сон відверто затягнуто, тільки не той, що у римах Тараса Шевченка! Поверніть наше небо без вибухів, окупанти, без випивки ви бухі лише лозунгами ваших виблядків! Вибач, знову не видав хіт! І ми разом крокуємо в пекло допоки в раю, Боже, на самоті ти, і не знаєм куди себе діти, коли під снарядами плачуть налякані «Діти, на те й лихо, щоб з тим лихом битись!» — Так писав той, хто вміє молитись без молитви, світити без світла, жить без тіла, воскреснуть із літер!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: В тобі поет, він проросте і з’явиться з імли через залишену у римах мою «грудочку землі»! Бо ці рядки були написані саме для тебе, я так горів, що моє слово в них і досі тепле! Сапою мозку молодого візьми прополи це, відкинувши непотріб, а не мене на полиці! Тобі мене так нав’язали, неначе петлю, «поет великий, народився і прожив…» — ти на це плюнь! Мене топтала і замовчувала та богема, «нехай скоріше помирає у злиднях, бо геній!» А після смерті, що не день, то церемонія, лишіть собі корону, бо надіну це ярмо не я! Запам’ятай мої слова і відважся на крок, не молоко вже сохне на губах твоїх, а кров! Не жий на чотирьох, упасти можна на коліна, якщо перед тобою Бог або Костенко Ліна! І так було, якщо твій номер тут не шість — ти сядеш! Та на тих шестірок завжди є свій шістдесятник! Нехай всі думають, що твоя голова зі струсом, та головне, щоб твоє серце билося зі Стусом! Я як і ти псував бумагу на Полтавщині, та фіолетово стоїть в Лубнах мені плита чи ні! Бо моє тіло скам’яніле вилите в мурал, не розповість студенту те, за що я помирав! Тільки поезія моя, моя коротка проза, я вірю змусить трояндою називати розу! І буде не липова українізація, писав російською — скажи: «у корінні зла це я»! І ніхто інший, не треба шукати! А тільки промовчиш — каміння замінять цукати! Та знайте: Україна — в серці, а не в документі! Вам через Лоіка Артема — Василь Симоненко! Доля молода, моя доля молода, як ти завела мої стежки до змії? Молю Бога, дай мою волю, де мій край, там, де стукотить у грудях моя грудочка землі!
16 июля - Москва, Крокус Сити Холл Билеты: 🤍 Большой рождественский концерт, 7.01.2019 Автор музыки и слов - Василий Вакуленко Концерты: 🤍 Подпишись: Страница ВКонтакте: 🤍 Группа ВКонтакте: 🤍 Telegram: 🤍 Одноклассники: 🤍
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Правда — її не зігнути. Крига — нею не напитись. Зрада — її не збагнути. Кривда — її не простити! Люди — як не як повстанці. Орки — їм не осягнути край наш, де іде повз танці правда, яку не зігнути! Зупинити писати — навряд чи мені риму приносить снаряд, чи клята куля у тілі бійця, який вчить нас іти до кінця! Я писав, та раніше у стіл, від людей холод зустрів мене, та я не остив, думав згодом зав’язати, та все ж, Бог шепнув мені: «Як взяв — донесеш!» Тільки це будуть не ніжні хіти, асфальтовані стежки не для твоєї ходи, а дорога твоя через непролазні ліси, там військові зачекались на прості голоси, загрубили по дорозі, загрубіла душа, наточили зуби звірі, затупились пісні, від ковша небесного мені дали відкоша щоб на землю я спустився, заточився в різні! Правда — її не зігнути. Крига — нею не напитись. Зрада — її не збагнути. Кривда — її не простити! Люди — як не як повстанці. Орки — їм не осягнути край наш, де іде повз танці правда, яку не зігнути! Якщо слово з мого горла зове, замертвити неможливо живе, а тому пропоную свої рими, котрі готувались в Іловайському страшному котлі! І вони для воїна, що світить собором, невеликий, та країну закриває собою! Тому Бог сказав: «Вражай словами з цього вірша й зійде із рядків урожай!» Скільки тихих і простих пацанів, не кричавши і не бивши своїх власних синів, взяли зброю, і коли прийшов нарешті той час гаркнули ворогу у перший свій раз! Та так гучно і так страшно, що ті не лякались так у вбогому своєму житті! І допоки полупокер відступавши ледь ліз у мене виходили не пісні, а культурний Ленд-ліз! Правда — її не зігнути. Крига — нею не напитись. Зрада — її не збагнути. Кривда — її не простити! Люди — як не як повстанці. Орки — їм не осягнути край наш, де іде повз танці правда, яку не зігнути! Правда — її не зігнути. Крига — нею не напитись. Зрада — її не збагнути. Кривда — її не простити! Люди — як не як повстанці. Орки, вам не осягнути край наш, де іде повз танці правда, яку не зігнути!
Песня с одноименного альбома Артема Лоика "Спасибо". iTunes - 🤍 Spotify - 🤍 Deezer - 🤍 Текст песни Сколько бы не бились, сколько бы не пели, но мечи и лбы искрились, только все же не тупели. И пускай остыли пускай, крылья обгорели, но когда плевали в нас, тогда стояли на горе ли вы, когда кричали и топтали наши песни, либо двигали плечами, да шептали, — "это липа"? Но мы были выше, не достать нас голосами, вот поэтому и были с опущенными глазами. Сколько бы не плыли, сука, вопреки теченью, всюду в самозаточении, точно не к пузатой черни, и указам знати... Эти знаки, псевдо перлы, а прошли и пережили, перепили, перепели. Переели вашей грязи, но я вырву, ты не парься! Поэтому на фото я всегда держу два пальца... Сколько бы не ржали, пополняя собой толпы, да дошли до точки мы... но снова взяли книгу с полки! Спасибо с запозданием, но на опережение! Спасибо за признанье, спасибо за презрение! Спасибо что вы были и спасибо, что убили. Спасибо за дороги из тропинок и извилин к себе... спасибо робкое и гордое, как плюнуть, спасибо за короткую войну длиною в юность! Спасибо пополам сам разделю среди улыбок... Спасибо, но не вам, а небесам, кричу спаси Бог! Бог видимо знает чего хочет среди терний, мое сердце, моя песня, ну а значит терпим! Значит продолжаем, все же в муках нас рожали не затем, чтобы сейчас свой меч дрожа пальцы разжали. Покуда светит месяц, — пополняется пехота, но все больше, сука, мельниц и все меньше Дон Кихотов. Покуда кухня, столик, а за душой слова лишь, покуда песня стоит, хоть чего-то, а как свалишь и поменяешь комнату на лучшую из лучших, найдешь и вкрутишь лампочки, но потеряешь лучик. Найдешь светлее, потеплее, сменишь уголок, от ветра спрячешь в своем теле от метели уголек, но, видно это не мое... куда приятней кострик! И я плюю на все, как Поль сбежав ночью на остров, а я если не вернусь, точно не по вине богемы, брат, не по вине хулы толпы, а по вине Гогена! Спасибо с запозданием, но на опережение! Спасибо за признанье, спасибо за презрение! Спасибо что вы были и спасибо, что убили. Спасибо за дороги из тропинок и извилин к себе... спасибо робкое и гордое, как плюнуть, спасибо за короткую войну длиною в юность. Спасибо пополам сам разделю среди улыбок. Спасибо, но не вам, а небесам, кричу спаси Бог!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват
Песня с одноименного альбома Артема Лоика "Спасибо". iTunes - 🤍 Spotify - 🤍 Deezer - 🤍 Текст песни Сколько бы не бились, сколько бы не пели, но мечи и лбы искрились, только все же не тупели. И пускай остыли пускай, крылья обгорели, но когда плевали в нас, тогда стояли на горе ли вы, когда кричали и топтали наши песни, либо двигали плечами, да шептали, — "это липа"? Но мы были выше, не достать нас голосами, вот поэтому и были с опущенными глазами. Сколько бы не плыли, сука, вопреки теченью, всюду в самозаточении, точно не к пузатой черни, и указам знати... Эти знаки, псевдо перлы, а прошли и пережили, перепили, перепели. Переели вашей грязи, но я вырву, ты не парься! Поэтому на фото я всегда держу два пальца... Сколько бы не ржали, пополняя собой толпы, да дошли до точки мы... но снова взяли книгу с полки! Спасибо с запозданием, но на опережение! Спасибо за признанье, спасибо за презрение! Спасибо что вы были и спасибо, что убили. Спасибо за дороги из тропинок и извилин к себе... спасибо робкое и гордое, как плюнуть, спасибо за короткую войну длиною в юность! Спасибо пополам сам разделю среди улыбок... Спасибо, но не вам, а небесам, кричу спаси Бог! Бог видимо знает чего хочет среди терний, мое сердце, моя песня, ну а значит терпим! Значит продолжаем, все же в муках нас рожали не затем, чтобы сейчас свой меч дрожа пальцы разжали. Покуда светит месяц, — пополняется пехота, но все больше, сука, мельниц и все меньше Дон Кихотов. Покуда кухня, столик, а за душой слова лишь, покуда песня стоит, хоть чего-то, а как свалишь и поменяешь комнату на лучшую из лучших, найдешь и вкрутишь лампочки, но потеряешь лучик. Найдешь светлее, потеплее, сменишь уголок, от ветра спрячешь в своем теле от метели уголек, но, видно это не мое... куда приятней кострик! И я плюю на все, как Поль сбежав ночью на остров, а я если не вернусь, точно не по вине богемы, брат, не по вине хулы толпы, а по вине Гогена! Спасибо с запозданием, но на опережение! Спасибо за признанье, спасибо за презрение! Спасибо что вы были и спасибо, что убили. Спасибо за дороги из тропинок и извилин к себе... спасибо робкое и гордое, как плюнуть, спасибо за короткую войну длиною в юность. Спасибо пополам сам разделю среди улыбок. Спасибо, но не вам, а небесам, кричу спаси Бог!
Новые видео у нас на канале выходят четко, по графику, ни одной недели без бифов и панчей. Ничего не пропускают те, кто подписан на наш канал: 🤍 А у нас сегодня второй топ-баттл, битва за приз в десять тысяч гривен! Артем Лоик снова выходит в ринг после нашумевшего боя с Гигой. Его соперника, Аль Пачино, многие считали явным андердогом, но у рэп-кармы были свои планы на этот бой. В итоге, множество панчей, которые стали культовыми, настоящие качели от первой до последней минуты, взволнованные судьи, и… неожиданная концовка. Будь с нами во всех социальных сетях, вежливо и конструктивно (!) предлагай, как улучшить площадку, поддержи участников своим голосом. Важно, что скажешь ты! Аль Пачино: 🤍 Артем Лоик: 🤍 Прием видеозаявок от МС (одна минута, без бита), сотрудничество: rapsoxbattle🤍gmail.com Группа ВК: 🤍 Страница ФБ: 🤍 Инстаграм: 🤍 Твиттер: 🤍
Новый альбом "Ключи": 🤍 Текст песни: Эй, дружище, как успехи на личном, как и прежде не хватает наличных? Как и прежде не находишь работы? А у музы, как и прежде, аборты! Снова не успел закинуть на карту… Что успеешь? Что я снова накаркал? Как та девочка с которой катался? Было здорово пока не копался… Разбежались, может все же на время, может выпьем по бокалу, — не вредно. Как родные, как здоровье, как вирус? Ты стал ниже, но мне кажется вырос… Эй, дружище, может вызволим наших из тюремных камер многоэтажек и как раньше напугаем соседа своим громким невоспитанным смехом… Мой выбранный друг мы падаем вниз… Когда все вокруг видим без линз… Спасательный круг за него не держись… Не то ты из рук выпустишь жизнь! Эй, дружище, может съездим на дачу, может на Луну, а может быть дальше? Убежим и закопаем проблемы, они нам ни к чему, как борода Эминему. А что слушаешь? Зависит от места, настроения… А может быть слышал у БГ вышла прикольная песня? Ну дойдет, если когда-нибудь вышла… Что читаешь? Добиваешь «Атлантов»? Расправляешь свои плечи под лампой… Это круто, а мне ближе «Источник», там моей корявой жизни кусочек… Эй, дружище, помнишь — «не индульгируй», все всего лишь описание мира, все закончится: успех и улыбка, но как раньше остается попытка. Мой выбранный друг мы падаем вниз… Когда все вокруг видим без линз… Спасательный круг за него не держись… Не то ты из рук выпустишь жизнь!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: І коридорами підборами, ми зустрічаємось по-новому... І ми говоримо, говоримо, говоримо різною мовою... І сидимо за моніторами, і коментуємо по-новому, де ми говоримо, говоримо, говоримо різною мовою... Не думав, що таке будеш писати, про снайперів, про ногу і протез, слова тонкі були, — тепер пузаті, вони не поміщаються в протест! Не думав, що таке будеш писати, все просто, без метафор, як не як, ти умнічав раніше, ніби Сартр, ну а тепер читаєш для вояк! Про мову голосиш неначе нацик, на ЗСУ збираєш в інстаграм, ти був нормальний, позитивний пацик, хоч і бісив бувало наче храм. Не думав, що тебе так перевзують, і скільки платять, псевдопатріот? Іди в окопи поспівай чи в амбразури, ти лялька лиш у псевдо партій, от! Чого мовчиш? Немає шо казати? А «Звьоздная страна»? А Гріша Лєпс? Твій реп для стада, як «Пузата хата», ти згоден? Да? Чи як в ЄС, то «yes»? Чи ти повірив в неньку Україну? У вольний лет її підбитих крил? Вона лише для розпалу каміна американських чи російських сил! І коридорами підборами, ми зустрічаємось по-новому... І ми говоримо, говоримо, говоримо різною мовою... І сидимо за моніторами, і коментуємо по-новому, де ми говоримо, говоримо, говоримо різною мовою... Не думав, що таке буду писати, про снайперів, про ногу і протез… Та я відкрию перед вами карти і розповім детальніше про текст, про те, як він з’являється під ранок на білому німому полотні, перу напитись я даю у ранах, не на мені ці рани, а в мені. А потім направляю те перо на темряву, як ниточку свічі. В човні до залізничного перона, з квитком до Запорізької Січі… Коли пишу, — не я пишу, а слово бере і пише мною цю ріллю рядка, я тільки рана у Іова, я не співаю, люди, я болю! Мені начхати, що мені говорить у спину Вавілон мій чи то Рим! Якщо я хворий, — я навіки хворий лиш Богом, що спускається із рим! Ти кажеш мене люди перевзули? Лиш Бог стягнув пов’язку із очей! І я згадав себе! Своє минуле! Своє село, де крила із плечей! Де я ішов до річки поруч з дідом, просто ішов, без цілі і причини! Де я щасливий, мене сонце сліпить, а у очах сльозиться Батьківщина… І літо моє, літечко і вишні… Ти кажеш, перевзули мене? Як ті слова твої у точку, бо так вийшло: колись… Дитиною… В російські драні лапті! Ти кажеш, я мовчу, та замовчати, мене не змусять Лєпси у багні! Просто я цілюсь в голови, — не в чарти! Йому ж сказав і «нєт», і «no», і «ні»! Ти кажеш, Україна для каміна, та поперхнуться королі в оселі! За рік ми стали твердо, як каміння один до одного, і утворилась скеля! Про ЗСУ писать недопустимо? Та розбираю тільки Бога дикцію! А Він сказав: всі ангели спустились, і одягнулись у зелений піксель!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Козаків не зовуть на війну, та не закінчилась наша війна... А я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Ліквідована Січ та не бунт, русифікована твереза тюрма, а я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Відкриваю з неба візу, Лоік вам читає реп, — як я читаю катехізис! Я дивлюсь моє коріння розпускає руки, мене цінять в Україні і ціна моя — пів штуки. Ох не даром я Сковорода, я лив сенси із вина не знав, що так скоро вода буде заливати хати мізків, нападати з тилу, але те що я нагрів для вас і досі не остило! Я піджарив вічні сенси дуже просто! Як? На плиті зі свого мозку! В світі, де нас хочуть випрати у сірий, — краще запитай у мене в книгах, а не в сірі! В світі, де білі ідуть на чорних урочисто, забуваючи, що краще не білим бути, а чистим! Бачу знову сунуть супостати, тому час не без учасному філософу повстати! Козаків не зовуть на війну, та не закінчилась наша війна... А я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Ліквідована Січ та не бунт, русифікована твереза тюрма, а я на небо підпитий іду, світ ловив мене та не спіймав! Не зовуть, у мене там, та зараз не сімдесят п'ятий, тут поети носять рими, поки слуги носять кляпи, і клюють себе у лоб митрополити, треба їх загнати у метро і те метро палити! Є! Я у трендовій обнові! Світ ловив мене та вийшло, що він далеко не Нойєр! Є! Я спростив себе свідомо! Коли у людей війна у них і дійсно не всі в дома! Я ходив собі по небесах аскетом, доки на мою державу не націлили ракети! І хай править зомбованими не Катерина, та ми хряпнемо дверима, в дім не пустимо тварину! Якщо чесно, світ нітрохи не змінився, тільки проклятим сусідам «уже мало ізвінітся», ви «за мір» та я доступно якомога: нам цей мир і даром не здався без перемоги! Козаків позовуть на війну, бо не закінчилась наша війна... А я із неба підпитий прийду, світ ловив мене та не спіймав! Ліквідована Січ та не бунт, русифікована твереза тюрма, а я із небо підпитий прийду, світ ловив мене та не спіймав!
Запишись на безкоштовний пробний урок англійської від Englishdom за посиланням 🤍 По промокоду "Tolich" знижка 15% на пакет занять від 20 уроків Швидкий тест рівня твоєї англійської - 🤍 Сьогоднішній герой Зе Інтерв'юєра - Артем Лоік, український поет та хіп-хоп артист. У ексклюзивному інтерв'ю Лоік розповів, чому музика не може бути поза політикою, про те, які внутрішні зміни сталися у його житті за останні півтора року, про вибір писати та говорити виключно українською. Також Артем торкнувся особистих тем. Про відносини з сином і дружиною, які наразі знаходяться у Штатах, про друга, який живе у Росії та роботу з Лепсом. 00:00:00 Тизер 00:00:33 Представлення героя 00:04:05 Як змінився Артем Лоік за останній рік? 00:06:12 «Так я «батлю» зараз проти всього світу» 00:11:52 Герой читає свій реп 00:14:28 Де і як Артем Лоік зустрів 24 лютого 2022? 00:15:40 Про родину Артема 00:18:51 Про мовне питання 00:20:02 Що найстрашніше для Артема в цій війні? 00:22:09 Чи спілкується зараз репер зі своїми російськими колегами? 00:23:08 Про те, що Лоік «перевзувся» 00:25:34 «Мені тепер треба починати з чистого листа» 00:26:32 «Була проблема, яку мені потрібно було вирішити в голові» 00:27:26 Про скандал зі стендапером Щегелем 00:28:42 Чи хотів би Артем Лоік жити зараз за кордоном? 00:29:03 «Мистецтво – це конвертований біль» 00:31:52 «Коли закінчується війна, про військових забувають» 00:32:06 Яку музику слухає Лоік? 00.33.40 Я не хочу про них говорити взагалі 00:33:16 Реклама, за допомогою якої можна заощадити на мовних курсах 00:37:32 «Я і не серед реперів, і не серед поетів» 00:37:39 Про поезію 00:39:51 Про яких людей не варто навіть згадувати? 00:40:21 Про Симоненка 00:43:01 Випадкова зустріч на вулиці з гумористом 00:44:18 «Я зараз президент» 00:44:50 На кого вчиться Лоік? 00:47:35 Про найскладніший період в житті репера 00:48:06 «Я збирав помідори» 00:50:51 Зараз ти чим заробляєш? 00:52:49 Про роботу в Москві 00:53:08 Про дружні стосунки з Лепсом 00.58:04 «Він каже: ну пока мало крові» 00.59:45 «Як дядя він мені був (Лепс)» 01:00:41 Чи варто робити зауваження тим, хто слухає російське? 01:01:24 «Весь свій час творчий намагався змінити людей. І я змінив» 01:01:59 Поза політикою творчість може існувати? 01:04:27 Чи можуть росіяни щось змінити у своїй країні? 01:05:37 «Я антирелігійна людина» 01:07:12 «Я уже не хочу нікому нічого доводити» 01:07:28 «Я розумію, чому люди не любили мене деякі» 01:08:27 Про те, чи міг би захищати країну на фронті 01:09:15 «Із всього, що я стріляв – це цигарки у старшаків» 01:10:59 «Я кричав на всю, це ти не чув» 01:11:06 Про те, коли ми переможемо? 01:11:46 Фірмове питання ведучого Зе Інтерв'юер - так називається YouTube-канал Анатолія Анатоліча. Це відверті інтерв'ю, актуальні та важливі теми, творчі експерименти в різних форматах без телевізійної цензури. Автор та ведучий: Анатолій Анатоліч оператори: Ян Клаунінг, Вероніка Радько, Артем Григорян режисер монтажу: Кирило Постніков співпраця з партнерами: Михайло Жигалін +38(067)216-37-57 саунд: MonatikChilibiSound promo|management|marketing: YULA Знімаємо на Sony: 🤍 СЛАВА УКРАЇНІ! Деталі Для ділових запитів: the_interviewer🤍yula.ua Місцезнаходження: Україна Мій ТГ-канал БЕЗ ЦЕНЗУРИ. Тільки правда - 🤍 youtube - 🤍 facebook - 🤍 instagram - 🤍 #зеинтервьюер #артемлоік #анатолич #реп #українськамузика #newvideo #україна #news
Мы ждали, и вот этот день настал! Топ-баттл Артем Лоик vs. ГИГА. Ураганные строчки и рифмы, настоящий биф, нет смысла описывать, лучше один раз увидеть. Помимо взаимных уколов, меньше чем за час, участники баттла успели передать «привет» целой обойме рэп-артистов, среди которых Баста, Лион, «Грибы», Оксимирон, Потап и Григорий Лепс (кек). Отдельно отметим, что в день проведения баттла, за час до его начала, официально объявило о своем распаде объединение «Стольный Град». Но жесткие панчи, выпады в сторону Ярмака и его команды уже были написаны и, безусловно, прозвучали все до единого. Оставляй комментарии во всех социальных сетях, выбирай лучшие панчи, поддержи участников своим голосом. Важно, что скажешь ты! Артем Лоик: 🤍 ГИГА: 🤍 Прием видеозаявок от МС, сотрудничество: rapsoxbattle🤍gmail.com Подписывайся на наш канал: 🤍 Группа ВК: 🤍 Страница ФБ: 🤍 Инстаграм: 🤍 Твиттер: 🤍
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Боже,скільки нам іще гребти, в океані, де хвилі твої клюють наші хребти? Боже,скільки нам іще брести по замінованій дорозі залишаючи хрести? Боже,скільки нам іще молитв із очей неуловимо лить… Скільки нам іще спалить у вогні для тебе хат і збудувати сірих плит... Боже,скільки нам іще терпіть? Подивись, тече по тілу кров солона, а не піт! Боже,скільки нам іще тремтіть за дітей, що від сирен прокинулись не від трембіт? Боже,скільки нам іще сіток, може все наше життя лише відос твій у тік-ток? Боже,я тримаю твій квиток: він у грудях моїх б'ється — дякую за біток! І я не читаю — кричу, і все виливаю на лист… І благаю Тебе — почуй, і гукаю Тебе — спустись! І я заряджаю свій вірш, і все римами плачу… І гукаю тебе — спустись! І благаю тебе — почуй! Сину,так болить тобі, проте я точив тебе, як камінь, щоб отримати шедевр. Сину,та камню сил не вистача зрузуміти скульптора, який б'є його весь час. Сину,щоб ти захотів свободи, — біля кордонів твоїх посилив сволоту… Щоб ти знав, яка сила в тобі є, — я наслав на тебе зграю збожеволівших гієн. Сину,щоб почув своїх дідів, — прогримів тобі снарядом, та я того не хотів. Сину,закурив вогнями дим, щоб побачив ти нарешті свій забутий рідний дім! Сину,щоб ти знав де рідний край, — дав диявола сусіда, тому не жалій — карай! Сину,щоб помітили ліхтар — потрібна темнота. І я не читаю — кричу, і все виливаю на лист… І гукаю тебе — почуй, і благаю тебе — молись! І я заряджаю свій вірш, і все римами плачу… І благаю тебе — молись! І гукаю тебе — почуй! А я не читаю — кричу, і все виливаю на лист… І благаю Тебе — почуй, і гукаю Тебе — спустись! А я заряджаю свій вірш, і все римами плачу… І благаю тебе — молись! І гукаю тебе — почуй!
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Уночі пишу, читаю зранку, одягаюсь і кормлю собаку, з нею кішку, і іду на вулицю, моє місто оживає вуликом… У дворі собаку випущу, не стримую, як свою вночі невиховану риму я… Сонце світить і напевне посміхається, а війна, неначе пляшка, не кінчається… Чи то просто доливають суки літрами, і ми п’ємо, і ніяк її не вип’ємо… І крокуєм в синє небо знову синіми, а цей світ внизу лишається із свинями… У навушниках співає Латексфауна, я наспівую їх пісеньку – проста вона, може дійсно і мені таке забацати, і сховати свої панчі десь за басом тим… За вікном війна, а я на, а я на цей біт намалюю нам, люю нам пісню най летить… За вікном війна, а я на, а я хоч на мить, намалюю нам, люю нам мир, в якому ми… «Хай гримить на полі техніка, тил тримає Полтавська політехніка…» – бубоню під ніс і їду на роботу, де керівник культури, волонтер я і т.д. Не гвинтівки заряджаємо, а «радіки» і концертами збираємо на квадріки, тепловізори, машини, щоб у голові якось виправдовувати те, що ми живі… Сонце посміхається, цілуючи устами наші очі, поки хлопців хапає до хмар… тільки воїни не на небі, вони поруч з нами, пам’ятай про це удома, даючи хабар… І, поети, ми не маємо права мовчати, треба виливати пісню у горло, мов чарку! Хай пече, але беремо свою ноту вище! Думав не грузити, вибачай, знову не вийшло… За вікном війна, а я на, а я на цей біт намалюю нам, люю нам пісню най летить… За вікном війна, а я на, а я хоч на мить, намалюю нам, люю нам мир в якому ми…
ПІДТРИМКА ТВОРЧОСТІ - 4149 4393 1449 2707 Приват Текст: Я не червоний! Я Багряний! Я не римую для партера! І це не рими, це є рани! Та я не Мельник! Я Бандера! Мете снігами моє літо… Із батьківщини Симоненка я до кінця йду, як Теліга! І вірю в крила, як Костенко! Я був, як ти невидимо русифікованим, вважав у стаді себе стильним і підкованим… І аж з полтавського дивану у москву забрів, не треба в здивуванні підіймати своїх брів… Я слухав музику, казав «какая разніца»… Не думав що напишу пісню, як наразі ця. Російські фільми, вночі книгами долистую і вже дитина говорить моя російською… Їхні зірки зривали оплески, овації, іще не бомби, та рак асиміляції… Невидимі кулі потрапляли в наші голови, були одягнені ми, так культурно були голими… І ми та більшість, яка мовчала вісім літ, а може говорила тихо, та не так, як слід! Та ось снаряди накривають золоті поля, якщо ти зараз не прокинувся, то вже ніяк. Я не червоний! Я — Багряний! Я не римую для партера! І це не рими, це є рани! Та я не Мельник! Я Бандера! Мете снігами моє літо… Із батьківщини Симоненка я до кінця йду, як Теліга! І вірю в крила, як Костенко! І все повторюється люди, як уже було, смерть дуже любить цілувати незалежного, того нескореного воїна, якого мить навіть не бачили, неначе того бога ми! Який уперто свободу свою так не віддасть, та ще по ходу рятує таких несмілих нас… Таких невпевнених в бою і самовпевнених в тилу під пивом за столом і за паперами… Ми довго в стороні стояли наче судії, та я сповідуюсь сьогодні в моїй студії! Словом підпалюю минуле і його золу, кидаю римами цими під біт у рило злу! І зеленіють моїх віршів несміливі стебла, по тій дорозі, що веде лиш до самого себе… Друже, снаряди накривають золоті поля, якщо ти зараз не прокинувся, то вже ніяк!
Артём Лоик - Завяжите мне глаза Тексты песен на - 🤍 Видео пользователя - 🤍
.svg){kind=small}
![Артем Лоик - Поэты [Official Music Video]](https://i.ytimg.com/vi/nmok_GUQRQs/mqdefault.jpg "Артем Лоик - Поэты [Official Music Video]")
